Великі і відповідальні завдання стоять сьогодні перед національною школою України: виховання гармонійно розвиненої, високо освіченої, соціально активної, національно свідомої, морально і фізично здорової людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, готової до трудової діяльності, відповідальності за свої дії, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.
У школах-інтернатах області здійснюються практичні заходи щодо реалізації цих завдань та практичного досягнення стратегічної мети національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування у молоді рис громадян України, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури. Педагоги інтернатів працюють над тим, щоб їх вихованці стали повноправними членами суспільства. Проте більшість випускників виходять із школи-інтернату із несформованими життєвими компетентностями, але з розвинутим «почуттям утриманця», вони не готові брати на себе відповідальність, відчувають відсутність досвіду сімейного життя, розуміння сім’ї, «невпевнені в собі», у них послаблена орієнтованість на майбутнє, принижуюче ставлення до себе, несформоване ставлення до дорослих, однолітків та предметного світу, помічається за ними несамостійність, ситуативність мислення, поведінки тощо.
Причиною такого явища є відчуження вихованців інтернатних закладів від реальних життєвих проблем, обмеження простору спілкування, яке приводить до формування специфічних якостей особистості, що ускладнюють адаптацію дітей до дорослого життя у відкритому соціумі.
Разом з тим, незважаючи на вищевказані проблеми загальноосвітня школа-інтернат – це єдиний та найважливіший осередок становлення та розвитку життєвих компетентностей для деякої частини дітей, місце розкриття, розвитку та реалізації їх життєвого потенціалу
Аналіз діяльності шкіл-інтернатів свідчить про те, що педагогічні колективи шкіл-інтернатів, використовуючи можливості цих установ, домоглися органічного поєднання всіх ланок педагогічного процесу, злиття освітньої і виховної роботи.
Вчителі і вихователі істотно перебудували навчально-виховну роботу в позаурочний час та реалізовують зміст виховання в різноманітних видах і формах діяльності школярів, зокрема: навчально-пізнавальній, трудовій, суспільно-гуманістичній, художньо-творчій, пошуково-дослідницькій, краєзнавчій, народознавчій, спортивно-оздоровчій, організаторській і т.д.
У школах-інтернатах у позаурочний час організована робота гуртків декоративно-прикладного мистецтва і народних ремесел, проводяться фестивалі народної творчості, фольклорні свята рідної мови, вечорниці, працюють краєзнавчі гуртки, музеї тощо.
Вихователі практикують проведення уроків Пам’яті, уроків Матері-України, уроків народознавства, які допомагають спрямовувати виховну роботу на глибоке вивчення рідної мови, історії рідного краю, пам’яток культури і природи, коріння свого народу, ознайомлення учнів з давніми і сучасними обрядами, традиціями, звичаями нашого народу. Учні залучаються до проведення пошукової, дослідницької роботи, збирання оповідань, легенд, казок, повертають забуті імена національних героїв, вивчають пісенну культуру, народну архітектуру, національний побут тощо. За наслідками цієї роботи спільно з учнями у школах-інтернатах створені шкільні музеї, експозиції, виставки.
У школах-інтернатах проводиться цікава робота з інших пріоритетних напрямків: виховання загальнолюдської моралі, громадянської і соціальної відповідальності, розвиток національно-правової свідомості, вироблення свідомого ставлення до праці, формування основ естетичної культури, розвиток потреби в здоровому способі життя.
Вивчення рівня вихованості вихованців шкіл-інтернатів показало, що робота, яку проводять вихователі в позаурочний час, впливає на рівень вихованості учнів, підвищення їх свідомості, культури поведінки, змінюються їх переконання, прагнення, потреби, інтереси.
Піднесенню рівня та ефективності позаурочної навчально-виховної роботи у школах-інтернатах сприяла курсова підготовка вихователів, самостійна їх робота в міжкурсовий період, та, безперечно, внутрішньошкільна методична робота, яка стала дещо змістовнішою і цілеспрямованішою. Поряд з цим аналіз стану навчально-виховної роботи у школах-інтернатах свідчить про те, що у плануванні, організації, проведенні виховної роботи є недоліки: не всі вихователі добре знають та усвідомлюють мету та завдання виховання в національній школі, пріоритетні напрями його розвитку, специфічні завдання виховання в інтернатних закладах, мало надають допомоги в роботі по саморозвитку учнів, недостатньо, часто мало ефективно, проводять роботу по правовому вихованню, попередженню правопорушень. Багато вихователів ще не позбавились авторитарності та надмірної опіки в роботі з дітьми.
При плануванні роботи методичного об’єднання вихователів не враховуються стан навчально-виховної роботи у позаурочний час, наслідки роботи методичного об’єднання та ступінь впливу його на підвищення педагогічної майстерності педагогів, кваліфікаційні вимоги до компетентності вихователя школи-інтернату.
Певна частина керівників шкіл-інтернатів недооцінюють значення діяльності методичних об’єднань, не чітко уявляють завдання внутрішкільного керівництва і контролю за роботою по підвищенню кваліфікації вихователів, здійснюють його без належної системи і часто формально. Питання підвищення кваліфікації педагогів рідко вноситься на розгляд педрад. Керівники мало практично допомагають методичним об’єднанням в плануванні та організації роботи, недостатньо відвідують засідання чи інші форми роботи методичних об’єднань.
Відчувається незначна роль кожного методичного об’єднання, зокрема методичного об’єднання вихователів, і в роботі над загальношкільною проблемною темою. А ця робота значна і вимагає здійснення двох основних завдань:
1. Забезпечити теоретичну підготовку вихователів з даної проблеми, домогтися того, щоб кожен з них зрозумів суть проблеми, знав, як вона висвітлюється в сучасній педагогічній літературі, досвід її розв’язання. Для цього методичне об’єднання організовує заслуховування та обговорення доповідей відповідного змісту, обговорення книг або статтей, проводить семінарські заняття, на яких розглядаються складові частини проблемного питання, спрямовує самоосвіту своїх членів, щоб кожен з них до змісту своєї самостійної роботи обов’язково включав роботу і над загальношкільною проблемою.
2. Підготувати членів методичного об’єднання до практичного розв’язання проблеми у своїй роботі, озброїти їх новими вміннями та навичками. Виконанню цього завдання сприятиме пропаганда педагогічного досвіду шляхом проведення відкритих виховних заходів, взаємовідвідування, проведення практичних занять належного змісту. Але особливо велику роль можуть і повинні відіграти школи передового досвіду, творчі /проблемні/ групи та індивідуальна робота з вихователями.
У школах-інтернатах необхідно вдосконалити систему роботи з реалізації проблемної теми: визначити етапи її вивчення, строки, розробити перспективний план, підводити підсумки після завершення кожного етапу.
Головною метою загальноосвітньої школи-інтернату є становлення та розвиток життєвих компетентностей вихованців, створення необхідних умов для розвитку та стимулювання їх навчально-пізнавальної, практичної та комунікативної діяльності, необхідної для формування, застосування та здобуття досвіду їх успішної подальшої адаптації у соціумі, реалізації життєвих навичок. Щоб правильно організувати таку роботу, педагоги повинні підвищувати свій професійний рівень, вдосконалюватись саме у цих напрямках. Вибір відповідних питань по самоосвіті, проблемних тем для дослідження, заслуховування на засіданнях методичних об’єднань буде сприяти удосконаленню педагогічної майстерності вихователів, зростанню їх творчої активності.
2. Типологія форм виховної діяльності.
3. Психолого-педагогічні умови побудови виховного процесу на діагностичній основі.
4. Впровадження прогресивних педагогічних концепцій, інноваційних технологій, моделей, оптимальних форм і методів в організацію виховної роботи з учнями.
5. Майстерність вихователя: творча ініціатива, пошук нових форм і методів роботи з учнями.
6. Творче впровадження у практику роботи школи досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду.
7. Особливості виховання учнів в умовах школи-інтернату.
8. Оновлення виховного процесу, педагогічних технологій на основі провідних ідей педагогіки життєтворчості.
9. Діяльність педагогічного колективу щодо забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, інтересів.
10. Формування господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка вихованців до життя в умовах ринкової економіки.
11. Формування у вихованців культури сімейних відносин, орієнтування на гармонізацію родинного і шкільного виховання.
12. Формування у вихованців культури розумової праці, вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у практичній діяльності.
13. Організація виховного процесу на основі вивчення і розвитку індивідуальних здібностей учнів.
14. Формування екологічної культури особистості, залучення учнів до активної екологічної діяльності.
15. Формування навичок самоврядування, соціальної активності у процесі практичної громадської діяльності вихованців шкіл-інтернатів.
16. Формування у вихованців шкіл-інтернатів культури поведінки та спілкування, навчання їх способів розв’язання конфліктів.
17. Формування соціального досвіду вихованців шкіл-інтернатів у процесі правового та морального виховання.
18. Використання новітніх технологій у виховній роботі.
19. Методики вивчення особистості вихованця з метою сприяння її саморозвитку й самовихованню.
Для більшої оптимізації пропонуємо використовувати нетрадиційні форми методичної роботи. До них належать: педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові); моделювання педагогічних ситуацій; олімпіади методичних інноваційних розробок уроків, виховних заходів, методичні «мости», літературні ярмарки педагогічних підручників, методичних рекомендацій, аукціон методичних розробок; конкурсні виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів). Вони сприяють залученню педагогів до пошукової методичної роботи, розвитку уміння спілкуватися з колегами, учнями, батьками, сприяють попередженню конфліктів у педагогічних колективах. Для прикладу:
В практиці роботи вчитель кожен день стикається з необхідністю вирішувати різноманітні завдання, майстерність вчителя виявляється в тому, як він аналізує, досліджує педагогічну мету та власну діяльність.
Педагогічні завдання доцільно брати із шкільної практики. Вони повинні знайомити з окремими методичними прийомами роботи кращих вчителів, застерігаючи від помилок, які найчастіше зустрічаються у повсякденній діяльності.
Приступаючи до виконання завдання, необхідно уважно розібратися в умовах, оцінити позиції кожної дійової особи, уявити собі можливі наслідки кроку в розв'язанні проблеми.
Завдання, що пропонуються, повинні торкатися різних методів, форм та прийомів в організації і проведенні навчально-виховного процесу.
Ділова гра
В системі форм та методів підвищення педагогічної майстерності особлива роль належить діловим іграм. Вони дозволяють в нестандартній формі обмірковувати педагогічні ситуації, шукати виходи, проявляючи творчі здібності.
Ділова гра – це спеціально організована та педагогічно керована діяльність, включена в штучно створену ігрову ситуацію, що імітує реальний процес та спрямована на вибір найкращого варіанту вирішення педагогічних проблем.
Дискусія проводиться за вузловими питаннями теми, а не випадковими, другорядними.
Дискусія продуктивна тоді, коли починається не на "пустому місці", а на базі підготовки до теми, що обговорюється.
У школах-інтернатах області здійснюються практичні заходи щодо реалізації цих завдань та практичного досягнення стратегічної мети національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування у молоді рис громадян України, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури. Педагоги інтернатів працюють над тим, щоб їх вихованці стали повноправними членами суспільства. Проте більшість випускників виходять із школи-інтернату із несформованими життєвими компетентностями, але з розвинутим «почуттям утриманця», вони не готові брати на себе відповідальність, відчувають відсутність досвіду сімейного життя, розуміння сім’ї, «невпевнені в собі», у них послаблена орієнтованість на майбутнє, принижуюче ставлення до себе, несформоване ставлення до дорослих, однолітків та предметного світу, помічається за ними несамостійність, ситуативність мислення, поведінки тощо.
Причиною такого явища є відчуження вихованців інтернатних закладів від реальних життєвих проблем, обмеження простору спілкування, яке приводить до формування специфічних якостей особистості, що ускладнюють адаптацію дітей до дорослого життя у відкритому соціумі.
Разом з тим, незважаючи на вищевказані проблеми загальноосвітня школа-інтернат – це єдиний та найважливіший осередок становлення та розвитку життєвих компетентностей для деякої частини дітей, місце розкриття, розвитку та реалізації їх життєвого потенціалу
Аналіз діяльності шкіл-інтернатів свідчить про те, що педагогічні колективи шкіл-інтернатів, використовуючи можливості цих установ, домоглися органічного поєднання всіх ланок педагогічного процесу, злиття освітньої і виховної роботи.
Вчителі і вихователі істотно перебудували навчально-виховну роботу в позаурочний час та реалізовують зміст виховання в різноманітних видах і формах діяльності школярів, зокрема: навчально-пізнавальній, трудовій, суспільно-гуманістичній, художньо-творчій, пошуково-дослідницькій, краєзнавчій, народознавчій, спортивно-оздоровчій, організаторській і т.д.
У школах-інтернатах у позаурочний час організована робота гуртків декоративно-прикладного мистецтва і народних ремесел, проводяться фестивалі народної творчості, фольклорні свята рідної мови, вечорниці, працюють краєзнавчі гуртки, музеї тощо.
Вихователі практикують проведення уроків Пам’яті, уроків Матері-України, уроків народознавства, які допомагають спрямовувати виховну роботу на глибоке вивчення рідної мови, історії рідного краю, пам’яток культури і природи, коріння свого народу, ознайомлення учнів з давніми і сучасними обрядами, традиціями, звичаями нашого народу. Учні залучаються до проведення пошукової, дослідницької роботи, збирання оповідань, легенд, казок, повертають забуті імена національних героїв, вивчають пісенну культуру, народну архітектуру, національний побут тощо. За наслідками цієї роботи спільно з учнями у школах-інтернатах створені шкільні музеї, експозиції, виставки.
У школах-інтернатах проводиться цікава робота з інших пріоритетних напрямків: виховання загальнолюдської моралі, громадянської і соціальної відповідальності, розвиток національно-правової свідомості, вироблення свідомого ставлення до праці, формування основ естетичної культури, розвиток потреби в здоровому способі життя.
Вивчення рівня вихованості вихованців шкіл-інтернатів показало, що робота, яку проводять вихователі в позаурочний час, впливає на рівень вихованості учнів, підвищення їх свідомості, культури поведінки, змінюються їх переконання, прагнення, потреби, інтереси.
Піднесенню рівня та ефективності позаурочної навчально-виховної роботи у школах-інтернатах сприяла курсова підготовка вихователів, самостійна їх робота в міжкурсовий період, та, безперечно, внутрішньошкільна методична робота, яка стала дещо змістовнішою і цілеспрямованішою. Поряд з цим аналіз стану навчально-виховної роботи у школах-інтернатах свідчить про те, що у плануванні, організації, проведенні виховної роботи є недоліки: не всі вихователі добре знають та усвідомлюють мету та завдання виховання в національній школі, пріоритетні напрями його розвитку, специфічні завдання виховання в інтернатних закладах, мало надають допомоги в роботі по саморозвитку учнів, недостатньо, часто мало ефективно, проводять роботу по правовому вихованню, попередженню правопорушень. Багато вихователів ще не позбавились авторитарності та надмірної опіки в роботі з дітьми.
При плануванні роботи методичного об’єднання вихователів не враховуються стан навчально-виховної роботи у позаурочний час, наслідки роботи методичного об’єднання та ступінь впливу його на підвищення педагогічної майстерності педагогів, кваліфікаційні вимоги до компетентності вихователя школи-інтернату.
Певна частина керівників шкіл-інтернатів недооцінюють значення діяльності методичних об’єднань, не чітко уявляють завдання внутрішкільного керівництва і контролю за роботою по підвищенню кваліфікації вихователів, здійснюють його без належної системи і часто формально. Питання підвищення кваліфікації педагогів рідко вноситься на розгляд педрад. Керівники мало практично допомагають методичним об’єднанням в плануванні та організації роботи, недостатньо відвідують засідання чи інші форми роботи методичних об’єднань.
Відчувається незначна роль кожного методичного об’єднання, зокрема методичного об’єднання вихователів, і в роботі над загальношкільною проблемною темою. А ця робота значна і вимагає здійснення двох основних завдань:
1. Забезпечити теоретичну підготовку вихователів з даної проблеми, домогтися того, щоб кожен з них зрозумів суть проблеми, знав, як вона висвітлюється в сучасній педагогічній літературі, досвід її розв’язання. Для цього методичне об’єднання організовує заслуховування та обговорення доповідей відповідного змісту, обговорення книг або статтей, проводить семінарські заняття, на яких розглядаються складові частини проблемного питання, спрямовує самоосвіту своїх членів, щоб кожен з них до змісту своєї самостійної роботи обов’язково включав роботу і над загальношкільною проблемою.
2. Підготувати членів методичного об’єднання до практичного розв’язання проблеми у своїй роботі, озброїти їх новими вміннями та навичками. Виконанню цього завдання сприятиме пропаганда педагогічного досвіду шляхом проведення відкритих виховних заходів, взаємовідвідування, проведення практичних занять належного змісту. Але особливо велику роль можуть і повинні відіграти школи передового досвіду, творчі /проблемні/ групи та індивідуальна робота з вихователями.
У школах-інтернатах необхідно вдосконалити систему роботи з реалізації проблемної теми: визначити етапи її вивчення, строки, розробити перспективний план, підводити підсумки після завершення кожного етапу.
Головною метою загальноосвітньої школи-інтернату є становлення та розвиток життєвих компетентностей вихованців, створення необхідних умов для розвитку та стимулювання їх навчально-пізнавальної, практичної та комунікативної діяльності, необхідної для формування, застосування та здобуття досвіду їх успішної подальшої адаптації у соціумі, реалізації життєвих навичок. Щоб правильно організувати таку роботу, педагоги повинні підвищувати свій професійний рівень, вдосконалюватись саме у цих напрямках. Вибір відповідних питань по самоосвіті, проблемних тем для дослідження, заслуховування на засіданнях методичних об’єднань буде сприяти удосконаленню педагогічної майстерності вихователів, зростанню їх творчої активності.
Рекомендуємо для творчого використання перелік тем з виховної роботи.
1. Сутність, принципи, мета і завдання виховної роботи в класі.2. Типологія форм виховної діяльності.
3. Психолого-педагогічні умови побудови виховного процесу на діагностичній основі.
4. Впровадження прогресивних педагогічних концепцій, інноваційних технологій, моделей, оптимальних форм і методів в організацію виховної роботи з учнями.
5. Майстерність вихователя: творча ініціатива, пошук нових форм і методів роботи з учнями.
6. Творче впровадження у практику роботи школи досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду.
7. Особливості виховання учнів в умовах школи-інтернату.
8. Оновлення виховного процесу, педагогічних технологій на основі провідних ідей педагогіки життєтворчості.
9. Діяльність педагогічного колективу щодо забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, інтересів.
10. Формування господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка вихованців до життя в умовах ринкової економіки.
11. Формування у вихованців культури сімейних відносин, орієнтування на гармонізацію родинного і шкільного виховання.
12. Формування у вихованців культури розумової праці, вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у практичній діяльності.
13. Організація виховного процесу на основі вивчення і розвитку індивідуальних здібностей учнів.
14. Формування екологічної культури особистості, залучення учнів до активної екологічної діяльності.
15. Формування навичок самоврядування, соціальної активності у процесі практичної громадської діяльності вихованців шкіл-інтернатів.
16. Формування у вихованців шкіл-інтернатів культури поведінки та спілкування, навчання їх способів розв’язання конфліктів.
17. Формування соціального досвіду вихованців шкіл-інтернатів у процесі правового та морального виховання.
18. Використання новітніх технологій у виховній роботі.
19. Методики вивчення особистості вихованця з метою сприяння її саморозвитку й самовихованню.
Для більшої оптимізації пропонуємо використовувати нетрадиційні форми методичної роботи. До них належать: педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові); моделювання педагогічних ситуацій; олімпіади методичних інноваційних розробок уроків, виховних заходів, методичні «мости», літературні ярмарки педагогічних підручників, методичних рекомендацій, аукціон методичних розробок; конкурсні виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів). Вони сприяють залученню педагогів до пошукової методичної роботи, розвитку уміння спілкуватися з колегами, учнями, батьками, сприяють попередженню конфліктів у педагогічних колективах. Для прикладу:
Розгляд педагогічних ситуацій
Це форма удосконалення педагогічної майстерності вчителя. Вона формує його здібність до педагогічного бачення.В практиці роботи вчитель кожен день стикається з необхідністю вирішувати різноманітні завдання, майстерність вчителя виявляється в тому, як він аналізує, досліджує педагогічну мету та власну діяльність.
Педагогічні завдання доцільно брати із шкільної практики. Вони повинні знайомити з окремими методичними прийомами роботи кращих вчителів, застерігаючи від помилок, які найчастіше зустрічаються у повсякденній діяльності.
Приступаючи до виконання завдання, необхідно уважно розібратися в умовах, оцінити позиції кожної дійової особи, уявити собі можливі наслідки кроку в розв'язанні проблеми.
Завдання, що пропонуються, повинні торкатися різних методів, форм та прийомів в організації і проведенні навчально-виховного процесу.
Ділова гра
В системі форм та методів підвищення педагогічної майстерності особлива роль належить діловим іграм. Вони дозволяють в нестандартній формі обмірковувати педагогічні ситуації, шукати виходи, проявляючи творчі здібності.
Ділова гра – це спеціально організована та педагогічно керована діяльність, включена в штучно створену ігрову ситуацію, що імітує реальний процес та спрямована на вибір найкращого варіанту вирішення педагогічних проблем.
Дискусія
Ефективна форма колективного обговорення теоретичних питань, виявлення протиріч між практичними уявленнями та теорією, між глибокими знаннями одних та не повними чи поверховими знаннями інших.Дискусія проводиться за вузловими питаннями теми, а не випадковими, другорядними.
Дискусія продуктивна тоді, коли починається не на "пустому місці", а на базі підготовки до теми, що обговорюється.
Завершується дискусія логічним висновком.
Ще раз нагадуємо, що головне завданної роботи – допомогти педагогу-вихователю в особистісно-професійному розвитку, створення умов для формування в нього здатності набувати нового досвіду на основі цілеспрямованого творчого та критичного мислення, визначення особистісних підходів, усвідомлення значущості нової педагогічної ідеї для вдосконалення власної педагогічної практики.
дуже дякую за інформацію
ВідповістиВидалити